Дефіцит гормонів щитовидної залози та загальні проблеми зі здоров'ям

Інтерв`ю 1996 року з Реєм Пітом (провів Gary Null)

Null: Почнемо розмову про зв'язок гіпотеріозу з холестерином, процесами старіння, безсонням, артритом, та всім тим, що пов'язане з щитовидною залозою, але ми про це навіть не здогадуємось.

Піт: Коли людина перебуває у стані стресу, щитовидна залоза адаптивно знижує свою функцію.  Схоже на те як тварини впадають у сплячку голодної зими. Якщо їх метаболізм сповільнюється, кількість скорочень серця зменшується, температура тіла знижується і тварини можуть пережити зиму за умов нестачі їжі. У випадку ж міграції, вона зможе подолати більшу відстань  маючи обмежену кількість енергії.

   Коли люди, намагаючись схуднути, сідають на екстремальні дієти, вони втрачають близько півкілограма за перший день, а надалі утримують вагу  навіть якщо їдять менш ніж 1000 калорій. Протягом перших 12-24 годин печінка вичерпує запаси глікогену, і після цього починає перетворювати м'язи та інші тканини на глюкозу, і це, по суті, швидко руйнує ваше тіло [при зменшенні ваги на 3% щитовидка «знижує оберти» на 17%].

   Отже, щитовидна залоза пристосовується до стресу, і чим більша його сила і тривалість, тим більше вона загальмовується. Це означає, що з постійним накопиченням стресів ваша щитовидна залоза хронічно пригнічується, і якщо ви не даєте правильних сигналів, то вона не повертається до норми і лише деградує.

   При недостатній функції щитовидної залози організм погано утилізує цукор, проте повільно і незворотньо спалює м’язи. Разом із уповільненням роботи щитовидки всі процеси в організмі  гальмуються. Наше завдання: зупинити процеси розпаду та почати процеси регенерації. Відомо, що в лікарнях серед пацієнтів з однаковими хворобами ті, що мають низьку температуру тіла мають меншу імовірність повернутися додому. У певний момент, аварійно загальмована щитовидна залоза починає перешкоджати процесу загоєння.

   Люди, що  протягом тривалого часу мають пригнічену щитовидку, живуть на адреналіні та кортизолі, які руйнують всі важливі тканини тіла. Я бачив багатьох людей з низьким статусом щитовидної залози, які часами виробляли в 30-40 разів більше адреналіну, ніж звичайно; адреналін, як правило, негайно призводить до виробництва кортизолу, залежно від  ефективності наднирників. Цей адаптивний гіпер-адреналіновий стан призводить до розгубленості поміж лікарями та пацієнтами, бо змушує людей відчувати значні «прискорення».

   Вночі зростання рівня адреналіну і кортизолу, навіть у молодих людей є цілком нормальним, оскільки це свого роду маркер голоду. На загал, вночі люди не їдять, тому організм піднімає рівень глюкози в крові виробництвом відповідних гормонів.

   Отже, якщо ваша щитовидка загальмована (для похилого віку це більш-менш природно) – зростає нічний рівень адреналіну і кортизолу, водночас безсоння стає звичним явищем. Люди 70-ти 80-тирічного віку,  зазвичай прокидаються через 5 або 6 годин сну, і більше не лягають, бо знають, що вже не зможуть заснути. Це ж відбувається і в молодих людей з низькою функцією щитовидної залози, що може призвести до гіперактивності, розпорошеної уваги, дратівливості чи депресії. Якщо ви можете контролювати кортизол і адреналін, нормалізуючи роботу щитовидної залози і цукор у крові, всі ці дивні симптоми (що зазвичай асоціюють з гіперфункцією) просто зникають.

   Побутує стереотип, що всі люди з низьким рівнем виробництва щитовидних гормонів летаргічні та мляві. Але значна група людей з гіпофункцією щитовидної залози,  навпаки – гіперактивна через високий рівень адреналіну, що виробляється для компенсації низького цукру.

   Брода Барнс – один з кращих дослідників щитовидної залози ще у 30-40-х роки написав книгу під назвою «Гіпоглікемія: винен не мозок, а печінка». Він виявив, що майже у всіх випадках гіпоглікемії лежить низька функція щитовидної залози, і що печінка просто не може зберігати достатньо глікогену, щоб підтримувати сталий рівень цукру в крові.

   В ті роки багато дослідників визнавали, що високий рівень холестерину є не що інше, як показник пригніченої щитовидної залози, так само як низький рівень цукру в крові. У середині 30-х рр. були опубліковані дослідження, які показали, що після оперативного видалення щитовидної залози рівень холестерину одразу підвищувався, а з додаванням гормонів щитовидної залози – одразу знижувався.

Щитовидна залоза виробляє жовчні кислоти і «гормони молодості» – прогестерон і прегненолон. Для виробництва цих життєво необхідних гормонів та жовчі необхідні вітамін А та холестерин.

   Я зустрічав людей у котрих, як і в дослідженнях 60-річної давності,  холестерин знижувався майже на 100 одиниць в день з частими введеннями великих доз швидкодіючих гормонів щитовидної залози. В інших випадках зменшувався на 50 одиниць на тиждень, – з обережним додаванням Т3.

   Сучасний раціон, в основному, створює все серйозніші проблеми з метаболізмом холестерину та функцією щитовидної залози. Ось в новинах з'явилося повідомлення про гіпотиреоз у Китаї. Принаймні 100 мільйонів китайців мають гіпотиреоз, а 25 мільйонів  страждають від кретинізму, спричиненого низькою функцією щитовидної залози. Відомо, що в районах, де квасоля є основою дієти, як у регіоні Анд, чи в Китаї, де споживають багато видів бобових  (соя, арахіс) – саме вони, внаслідок різних антитиреоїдних факторів, – головна причина гіпотиреозу.

   У Східній Європі вживання ріпи, редьки, капусти (родина хрестоцвітих) були основними причинами кретинізму, хронічного зобу та мікседеми.

   Мікседема – симптом гіпотиреозу при якому в тканинах утворюються слизоподібні речовини, в результаті чого набрякає язик, шкіра стає грубою та нееластичною. Глікопротеїди (глікозаміноглікан і гіалуронова кислота) завдяки високій гідрофільності  сприяють розвитку такого слизистого набряку.

   Варіації мікседеми можуть спричинити багато незвичайних захворювань які будуть віднесені радше до генетично-спадкових, ніж до наслідків гіпотиреозу, але ви можете вилікувати їх, іноді за тиждень-два, призначенням гормону щитовидної залози.

   Наприклад, певні типи пролапсу мітрального клапану бувають лише від накопичення слизу в клапані, що робить його неефективним. Глаукома, при погано працюючій щитовидній залозі, зумовлюється збільшеним виробництвом слизу в очному яблуці. Деякі випадки хвороби Грейвса, які більшість лікарів вважають гіпертиреозом, але насправді є гіпотиреозом з надмірно активним гіпофізом. Не дивно, що ця хвороба супроводжується виряченням очей, оскільки гіпофіз, що стимулює гормони щитовидної залози, спричиняє формування слизу позаду очного яблука, що викликає його випинання.

   Продукти розпаду слизової тканини також можуть спричинити неефективність і жорсткість кровоносних судин, а також сприяти варикозному розширенню вен. Коли ці речовини потрапляють в суглоби, це сприяє деформації хряща. Старі підручники рясніють світлинами підлітків з деформованими ліктьовими, і особливо, колінними суглобами. У людей похилого віку помітною є деформація хрящів пальців рук.

   Правильний баланс щитовидної залози та пов'язаних з ним захисних гормонів – прогестерону і прегненолону, та в деякій мірі, ДГЕА – буде гамувати виробництво глікопротеїнів та мукополісахаридів, і за тиждень-два, деформовані суглоби можуть  відновитися.

   Всі хронічні захворювання, настільки наскільки вони пов'язані з цією помилковою адаптацією (щитовидна залоза намагається підготувати організм до сплячки), як правило, отримують користь від правильного прийому речовин асоційованих з молодістю – прогестерону та прегненолону.

  
 Історія медицини стосовно лікування щитовидної залози допоможе зрозуміти як лікарі сьогодні інтерпретують аналізи. Зазвичай, медик діагностує нормальну функцію щитовидної залози на основі тестування тироксину в крові за нормального рівня ТТГ – стимулюючого тиреотропного гормону щитовидної залози.

   Як правило, TТГ знаходиться десь у межах від 0,5 до 6 і коли він перевищує одиницю, тобто знаходиться дещо вище найнижчого нормального діапазону, TТГ вже спричиняє надмірне вироблення мукополісахаридів, які мають тенденцію до перевантаження різних тканин. Але стан щитовидки людини вважатиметься нормальним з точки зору аналізів на тироксин, що базуються на основі деяких досліджень 50 річної давності.

    Якщо ви взяли будь-який біологічний індикатор і дали йому такий широкий діапазон – від 4 до 12 одиниць у випадку тироксину, або від 0,5 до 6 для ТТГ, і цим межам відповідатиме, наприклад, діапазон рівню цукру в крові від легкої форми діабету до судом і смерті, або ж від захмарно високого рівня холестерину, до такого низького, що межує з раком та інсультами, то чи не здалося б дивним, що для щитовидної залози майже всі ці стани названі нормальними?

   В 40-х роках минулого століття, 40% американців успішно долали наслідки гіпоксії, отримуючи препарати щитовидної залози, аж доки одна фармкомпанія не вийшла на ринок з аналізом крові на протеїно-зв’язаний йод. Здавалось, цілком раціонально вважати, що коли людина має достатню кількість йоду пов'язаного з білками в крові, то це добре для їх щитовидної залози, бо всі ж знають, що дефіцит йоду викликає гіпотиреоз.

   Виявилось, що 95% американців мали великий вміст протеїн-зв'язаного йоду. Коли я був у школі, всі мої огрядні друзі з традиційними симптомами низької функції щитовидної залози зазвичай говорили: "В мене немає проблем з щитовидкою. Я просто ледачий  ненажера". Це пройшло через всю культуру 50-х років. Згодом, вже у 60-х, стало зрозуміло, що вміст йоду не має суттєвого відношення до функції щитовидної залози, і тепер в усіх підручниках написано, що високі дози йоду гальмують активність щитовидної залози.

   Коли виявилося, що рівень зв'язаного з білками йоду підвищується, коли зростає рівень естрогену, руйнуючи щитовидну залозу – на ринок вийшли нові тести на фактичний вміст тироксину. Але збереглася стандартна ідея про те, що лише 5% населення має гіпотиреоз, хоча було доведено, що ця концепція абсолютно безглузда. Але результати аналізів тлумачили таким чином щоб не суперечити хибному вченню про те, що у 95% населення достатньо гормонів щитовидної залози.

   Щитовидна залоза впливає не тільки на роль печінки в підтримці рівня цукру в крові та запобігання стресу і адреналіно-кортизолових реакцій, але й на здатність печінки ефективно деактивовувати естроген.            Печінка, отримуючи адекватну кількість білків і гормонів щитовидної залози, дуже добре утилізує естроген. Тому, при зниженні функції щитовидної залози, кількість естрогену перевищує ту, якій дозволено циркулювати в організмі. 
   Це трапляється не тільки за низької функції щитовидної залози або високого рівня мелатоніну (вважається гормоном сну, але для людини є стресовим), але й від недоїдання, особливо дефіциту білка, що не дає печінці займатись детоксикацією. Таким чином, низький вміст білка шкодить щитовидці на багатьох рівнях і призводить до надмірного рівня естрогену, ризику сильного згортання крові, інсульту, хвороб серця, тощо.

Null: Розкажіть, будь-ласка, про полікістоз яєчників.

Піт: Коли у собаки чи корови видаляють щитовидну залозу, їх яєчники потрапляють у полікістозний стан. Замість того щоб готуючись до овуляції розвивалася тільки одна домінуюча яйцеклітина, в яєчниках утворюються наповнені рідиною камери, овуляція стає ненормальною, і створюються надлишки естрогену. Не працююча щитовидна залоза веде до надвиробництва та надмірного впливу естрогену.

   Цікаво, що рідина, що накопичується в кістозних фолікулах яєчників – це та сама речовина (мукополісахарид), що заповнює очне яблуко при глаукомі, чому також сприяє «неробоча» щитовидна залоза та високий рівень гормону гіпофіза.

   Спостерігати людей з дефіцитом білків в раціоні останнім часом було би можливе лише в експериментальних умовах якби не стали популярні майже безбілкові дієти.  Тож я мав змогу побачити чимало осіб, які мають абсолютно «неробочу» щитовидку і симптоми високого естрогену просто через те, що вони не вживали у їжу як мінімум 50 грамів адекватної якості білків на день.

   Білки бобових, горіхів та овочевих культур приблизно в 15 разів гірші, ніж білки вищої якості. І навіть при вживанні високопротеїнової,  але рослинної їжі, печінка просто не може реагувати на щитовидну залозу. Крім того, боби та горіхи мають анти-тиреоїдні властивості. Деякі з них пропагуються як корисні. Біофлавоноїди і так звані незамінні (ненасичені) жирні кислоти є про-естрогенними та проти-щитовидними. Отже, комбінація низького рівня білка та великої кількості хімічних речовин-інгібиторів щитовидної залози збільшує поширеність ряду дегенеративних захворювань.

   Ненасичені жири з'являються у тварин лише після відлучення від материнського молока. У деяких експериментах, коли вагітній тварині дають в їжу, скажімо, соєву чи кукурудзяну олію, тіло матері захищає плід від її поглинання і, як правило, вони опиняються в кишківнику, наче організм хоче позбутись ненасичених жирів. Немовля також добре захищене, і якщо дивитись на дихальні ензими в мітохондріях всіх органів, особливо, мозку, під час розвитку плоду і, навіть, під час періоду вигодовування, вони мають надзвичайний дефіцит ненасичених жирних кислот, які хибно називають незамінними.

   Експериментально виявлено, що мозок не розвивається належним чином, якщо плід немає насичених жирів у достатній кількості, або має багато ненасичених. Висока чи, навіть, «нормальна» кількість ненасичених жирів викликає уповільнений ріст і розвиток мозку немовляти. Отримуючи лише материнське молоко дитина захищена від ненасичених жирів, але рано чи пізно вона може почати поглинати ненасичені, так звані незамінні жирні кислоти. 

   Аналізуючи роботу всіх ланок ланцюжка, що пов'язані із споживанням кисню – від роботи дихальних ферментів до виробництва і транспорту гормонів щитовидної залози, видно, що в присутності ненасичених жирів дихальні ферменти починають діяти гірше, сповільнюючи високу метаболічну активність молодих тварин.

   Мозок людини розвивається надзвичайно швидко, але з моменту відлучення від грудей і з початком поглинанням синтезованих рослинами жирів, сповільнюється обмін речовин і гальмується функція щитовидної залози. Зростаюча крива обміну речовин сповільнюється, різко загинаючись в період статевого дозрівання і вирівнюючись на зламі 20-30 років. Згодом, прямуючи до насичення, ця крива дуже близька до кривої навантаження тканин ненасиченими жирними кислотами.           Жирова тканина зберігає те, що ми їмо і пройде не менше 4-х років від часу зміни типу харчових жирів перш ніж відбудеться повна заміна типу відкладеного жиру. Додавання в їжу кількох столових ложок кокосового масла допоможе цьому процесу і протягом декількох років метаболізм стабілізується на більш високому рівні.

   Таким чином, для виправлення пов'язаного з віком зниження функції щитовидної залози та виробництва енергії у формі АТФ, ви можете приймати добавку тиреоїдного гормону або просто змінити свою дієту виключивши інгібітори щитовидки. Ненасичені жирні кислоти (особливо поліненасичені, ПНЖК) є типовим, але не єдиним інгібітором метаболізму. От, скажімо, пігмент ліпофусцин, який формується всередині клітин під впливом стресу і гіпоксії.

Залізо, що зберігається в організмі, переходить у активований стан, в якому воно може атакувати ненасичені жири, які на той час знаходяться в клітині. Поєднання ПНЖК, заліза і стресу перетворює ці ненасичені жири у віковий пігмент ліпофусцин, який накопичується в усіх тканинах, спричиняючи катаракту кришталика, патології загнаного стресами серця, відкладення в стінках кровоносних судин, наближаючи до склерозування (в мозку це приводить до деменції), тощо. Віковий пігмент накопичується, перетворючись на анти-ферменту, що знижує ефективність виробництва енергії.

   Тому після певного моменту навіть зміна дієти не дасть можливості відновити функцію щитовидки, якщо накопичилось стільки ліпофусцину, що він ще довго перешкоджатиме використанню кисню клітинами. Крім того, старіння та стреси сприяють вкриванню легенів мукополісахаридним шаром, що утруднює передачу кисню еритроцитам.

   Науковці працюють над нейтралізацією вікового пігменту. Один експериментатор додав вітамін Е до культивованих клітин головного мозку, і виявив, що за 2 тижня віковий пігмент споживається або виводиться з клітин. Але в цьому експерименті брали вітамін Е розчинений у етиловому спирті. Контрольний експеримент виявив, що етиловий спирт майже так само ефективний як і вітамін Е. Мабуть, є чимало антиоксидантів, які допоможуть усунути ліпофусцин за рахунок розриву ланцюжків перекисного окислення ліпідів (ПОЛ).

   Любов американських чоловіків до м’яса, як правило, призводить до перевантаження тканин залізом, і буває, що імунітет краще працює у людей, які за національними стандартами мають дефіцит заліза. Інакше кажучи, норми по залізу завищені.

Null: Підсумовуючи, що потрібно для здоров’я щитовидної залози?

Піт: 
1. Переконайтесь, що ви споживаєте адекватні протеїни, наприклад, молоко, сир, яйця – я називаю їх у порядку зменшення вмісту заліза. Молоко має такий склад, щоб немовля могло позбутись того надміру заліза, при якому воно народилося. Молоко, сир, яйця та морепродукти фактично його не містять. Особливо корисні молюски, тому що в їх крові задіяна мідь, а не залізо. Тому варто замінювати м'ясо, курятину чи рибу – устрицями, омарами, креветками чи крабами.

   Овочі, як правило, мають помірний або високий вміст заліза, але хлібно-макаронні вироби в ЗША «збагачуються» додатковим залізом. Вже тільки це є достатньою причиною повністю відмовитися від хліба, при нашому рівні хвороб від серйозного перевантаження залізом.

2. Наступна річ, після білків, є споживання калорій безпечним та нетоксичним способом. Оскільки степінь ненасиченості жирів, що виробляються організмом залежать від температури середовища, то наші тіла, як і пальми в тропіках, мають бути стійкими до високих температур. При температурі холодильника вони застигають, а риба холодних морів, або соєві боби чи зерно, що ростуть у холодному кліматі, змушені синтезувати нененасичені олії, інакше в клітинах зупиниться обмін речовин. При низьких температурах олії не дуже швидко гіркнуть. Але при майже 37^оС людського організму, внаслідок ПОЛ, олії перетворюються на оліфу.

   Ідеальним джерелом калорій, я гадаю, є тропічні масла, особливо кокосове. Будь-який тропічний високовуглеводний фрукт (папайя, банан, ананаси), швидше за все, матиме низький вміст заліза при достатньому вмісті вітамінів і мінералів, особливо магнію. М'ясо, молюски, риба, тощо, мають трохи магнію, але фрукти є основним його джерелом, що не обтяжені залізом і токсичними речовинами. Тропічні фрукти майже не містять речовин, що інгібують щитовидну залозу.

   Водночас насіння виробляє сильні отрути (інгібітори метаболічних ферментів), що запобігають його поїданню, адже воно не матиме наступного покоління, якщо тварини розглядатимуть насіння смачним та безпечним для їжі. Але фрукти, як правило, служать для розповсюдження насіння, тому плоди безпечні і привабливі для тварин.

   Картопля (єдина серед овочів) має білок, якість якого дорівнює яєчному і навіть, трохи вищу, оскільки містить попередники незамінних амінокислот. Насправді картопля має більш ніж 2-4% протеїнів, оскільки їх міряють у сирій картоплі, тоді як у бобових до 40% протеїнів у сухій речовині,  але ... цю кількість білків треба розділити на 10, щоб зробити їх еквівалентними якості картопляних.