CANOLA

Незалежні від авторитарної парадигми науковці давно говорять про шкідливість рослинних олій. Щодня з’являються нові дослідження, що суперечать байкам про їх корисність. До прикладу:

Новое исследование, опубликованное в конце декабря 2017 года в онлайн-журнале Scientific Reports исследователей из Медицинской школы Льюиса Каца в Университете Темпл (Domenico Praticò, MD, Professor in the Departments of Pharmacology and Microbiology and Director of the Alzheimer’s Center at LKSOM) связывает потребление масла рапса в рационе с ухудшением памяти, снижением способности к обучению и увеличением веса у мышей, которые моделируют болезнь Альцгеймера. Исследование является первым, склоняющим к выводу, что масло канолы скорее вредно, чем полезно для мозга.

Шестимесячных мышей, прежде чем у них появились признаки болезни Альцгеймера поделили на две группы. Диета второй группы отличалась от диеты первой добавлением примерно двух столовых ложек масла канолы в день. 

В возрасте 12 месяцев животные одной группы заметно отличались от животных другой группы. Мыши на диете, обогащенной рапсовым маслом, весили значительно больше. Тесты с помощью лабиринта для оценки памяти и способности к обучению выявили дополнительные различия. Мыши, потреблявшие масло канолы в течение шести месяцев, страдали от нарушений памяти. Исследование ткани головного мозга показало, что у них значительно снизился уровень растворимой формы бета амилоидных белков 1-40, действующих как буфер для более вредной нерастворимой формы, бета амилоида 1-42.

CANOLA – це не назва рослини, а різновид олії з штучно виведених до кінця 1970-х років сортів ріпаку (англ. Canadian Oil, Lоw Acid – канадське масло с низьким вмістом ерукової кислоти). Ріпак – родич польової суріпки і капусти, – рослина з тонкими стручками з дрібним олійновмісним (45%) насінням. Раніш з нього виробляли машинні масла, а з кінця 20-го століття – біодизель, вихід якого складає 270 кг з тонни олії. Традиційну, не"покращену" ріпакову олію не можна вжити у їжу навіть випадково – у нього зеленуватий колір, неприємний запах і гірчичний смак.

Здавна ріпакову олію використовували для освітлення, а в епоху парових машин широко вживали в якості мастила, оскільки добре приставала до металів і не змивалася з них водою і паром. Під час Першої світової війни поставки ріпакової олії з Індії та Китаю були утруднені, тож уряд Британської Імперії збільшив посіви ріпаку в Канаді.

Наприкінці 90-х канадськими вченими із застосуванням генної інженерії були виведені сорта ріпаку, що стійкі до посухи та гербіцидів. Сьогодні переважна більшість посівного ріпаку генно модифікована.

За даними Мінагропроду у 2016 р. найбільш прибутковими були олійні культури: рентабельність соняшнику склала 61,9%, сої – 51,8%, ріпаку – 45%. Але з кожним роком рентабельність ріпаку зростає і подекуди випереджує соняшник.

Динаміка зростання посівних площ під ріпак у Европі 2000-2009 рр. (1000 га)

Приблизно третина ріпакової олії використовується в їжу (решта йде на біопаливо). Хто полюбляє ласувати горіховою пастою Nutella міг помітити наскільки дешевші схожі на оригінальну пасту, але зроблені на основі гідрогенізованої ріпакової олії аналоги. Мета будь-якого виробника, що замінює оліями чи гідрогенізованими оліями тверді жири у свому продукті зовсім не здоров`я людей, а мінімізіція витрат і збільшення прибутку за рахунок конкурентної ціни. Це підтверджує неписане дієтологічне правило (звісно є винятки, наприклад буряк з поміж інших овочів), що чим дешевший продукт (в одній макронутрієнтній групі), тим він менш корисний.
Поглянемо, які жири поклали у 2017 році в «Тарілку здорового харчування українця» (http://www.prozdorove.com.ua/recommendations). Рекомендовано лише молокопродукти з низькою жирністю із застереженням: 

Корисні жири містяться у соняшниковій, оливковій, рапсовій, лляній та кукурудзяній оліях. Споживання вершкового масла слід обмежити.  

Рекомендації були розроблені Олегом Швецем, президентом Асоціації дієтологів України, директором Держпідприємства «Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування МОЗ України», кандидатом медичних наук, доцентом. І хоча в актуальній редакції згадка про ріпакову олію щезла, після таких порад не дивно чому, всупереч стереотипам, українці не їдять сала, а за рівнем смертності від серцево-судинних захворювань лідирують у Европі.

Незалежний дієтолог сформулював би рекомендації таким чином: «За наявності ознак метаболічного синдрому споживання корисних насичених жирів (сало, масло) слід обмежити, щоб уникнути переїдання. З рідких ненасичених жирів умовно корисними можна вважати свіжу оливкову олію першого віджиму, а також ту, що міститься у складі цільних продуктів – авокадо, насіння, горіхів (несмажених), та риби (окрім смаженої на олії)».